Факультет наземних споруд та аеродромів є фундатором Національного авіаційного університету та здійснює підготовку інженерних кадрів авіаційної галузі з часу його заснування у 1933 році. Створення Київського авіаційного інституту стало можливим завдяки досягненням та результатам економічного розвитку, відновлення економіки країни після розрухи громадянської війни спричиненої Жовтневим переворотом 1917 року. На час прийняття рішення про формування інституту було створено “фундамент соціалістичної економіки та побудовано соціалізм в СРСР і народне господарство було радикально реконструйовано”. Країна з аграрним укладом економіки перетворилася на індустріально розвинену країну. Економічні перетворення здійснилися у короткі терміни та за рахунок власних коштів, здобутих від продажу сировини та зерна.

Створення соціально-економічного фундаменту (за Карлом Марксом і Фрідріхом Єнггельсом – експроприація приватної власності, товарно-грошових відносин і ринку) під державу-комуну, як в його ленінському (1918-1920) так і сталінському (1929-1932) різновидах закінчувалося економічним колапсом і голодом. Промислове обладнання для фабрик, заводів, теплових та водних електростанцій і інших виробництв закуповувалося в  країнах Заходу, який на той час переживав економічну депресію і ціни на збіжжя проти цін на промислові товари впали. План економічного розвитку СРСР передбачав сплачувати за імпортовані промислові товари виручкою від продажу зерна і, як виявилося, це потребувало більше зерна. Такий стан справ спричинив посилення експлуатації селянства, що призвело до виникнення голоду і загибелі мільйонів людей, у тому числі і через створення штучних умов голоду: з січня 1933 року по всій Україні, окрім західної частини, яка перебувала у складі Польщі, розпочалося вилучення всього проодовольства у селян і блокування їх в голодуючих селах.

Голодомор 1932-1933 років став вершиною аграрної політики більшовицької партії та радянського уряду спрямованої на ліквідацію селянства та колективізацію. Постголодоморна відбудова українського села характеризується намаганням вирішити продовольчу проблему за допомогою колгоспно-радгоспної моделі в рамках командної економіки  та впровадження нових технологій сільськогосподарського виробництва.

Завдяки фінансовим ресурсам отриманим від продажу сільськогосподарської продукції в промислове виробництво СРСР впроваджувалися нова техніка та нові технології і у тому числі і в авіаційну промисловість. Вагома галузь економічного розвитку країни – цивільна авіація в історичному вимірі остаточно склалася  у середині 30-х років ХХ століття. Загальна мережа повітряних трас у 1932 році складала 40 тисяч кілометрів, що дозволило перевезти 27 тисяч пасажирів та 875 тон вантажів. У цей час було налагоджено серійне виробництво літаків, розбудовано мережу аеродромів, побудовано заводи з виробництва двигунів та спеціального авіаційного обладнання. Освоєння нової техніки для авіаційної промисловості потребувало підготовки інженерних кадрів, що спричинило розгортання мережі навчальних закладів з підготовки кадрів для авіації.